Предстоятель УПЦ 
 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Предстоятель УПЦ 

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Українська Православна Церква / Ukrainian Orthodox Church / Украинская Православная Церковь Питання і відповіді (FAQ)



[ Поставте запитання ]


Розділ: Зміст -> Розколи та єресі


Питання
·  Что делать человеку, только что оправившемуся от протестантской ереси, знающем о православии лишь из книг, для воцерковления?
·  Пожалуйста напишите, каким образом сейчас принимают людей в лоно Православной Церкви, крещенных в (филоретовской церкви)?
Заранее благодарен. Павел.

·  Яким чином практика анафеми узгоджується з церковними канонами про не осудження ближнього та любві до ближнього? Зокрема, чи притча про блудного сина не заперечує анафему? Чому Ісус не оголосив анафему Юді? Василь Городиський
·  Когда можно ждать объединения православных церквей в Украине и восстановления канона . Независимое государство независимая Првославнная церковь ? Виталий
·  Чому ваша Церква так ворожу, не в дусі Христа ставиться до інших Церков? Чи Вона якась особлива? Як Ви бачете одне стадо і одного Пастиря?
·  Згідно з яким правом Церковна влада звершує суд і застосовує міри церковного покарання? Чи є ці рішення незаперечним, дійсними і дієвими?
·  Чому Церква відкидає можливість реінкарнації або перевтілення?

 Відповідь
 
Что делать человеку, только что оправившемуся от протестантской ереси, знающем о православии лишь из книг, для воцерковления?

Такому человеку нужно найти православного священника, который смог бы уделить ему достаточно времени для бесед о Православии, а также хорошо было бы общаться с теми православными, которые сами вернулись в Церковь из протестантизма - это помогло бы прояснить многие возникающие вопросы.
Повернутися в початок


Пожалуйста напишите, каким образом сейчас принимают людей в лоно Православной Церкви, крещенных в (филоретовской церкви)?
Заранее благодарен. Павел.


Блаженнейший Митрополит Владимир: Прежде всего, необходимо сказать, что с точки зрения православной эклизиологии (учение о Церкви), то что именуется «филаретовской церковью», церковью не является, а всего лишь новообразованным в 1992г. и зарегистрированным в государственных инстанциях религиозным объединением, которое к исповедуемой нами в Символе веры Святой, Соборной и Апостольской Церкви никакого отношения не имеет. По существу это раскольническое от Украинской Православной Церкви объединение, назвавшее себя «Киевским Патриархатом», который не признается ни одной из Поместных Православных Церквей не только как патриархат, но и как православная церковная организация. За учинение раскола, его инициатор и возглавитель М.Денисенко, на основании церковных правил, лишен не только всех священных степеней, и монашества, но и отлучен от Церкви. Поэтому все его действия, (которые он кощунственно именует таинствами), и действие его подчиненных к Церкви Христовой никакого отношения не имеют. Они не только безблагодатны, но и кощунственны. На сегодняшний день «крещенные» в «Киевском Патриархате» принимаются в Православную Церковь через Таинство Крещения, не перекрещивания, а именно Крещения, поскольку то, что совершают раскольники, Таинством не является.
Повернутися в початок


Яким чином практика анафеми узгоджується з церковними канонами про не осудження ближнього та любві до ближнього? Зокрема, чи притча про блудного сина не заперечує анафему? Чому Ісус не оголосив анафему Юді?
Василь Городиський


Блаженніший Митрополит Володимир: Сам Христос дав таку владу своїм учням, коли сказав Петрові: „... і дам тобі ключі Царства Небесного: і що зв’яжеш на землі, те буде зв’язане на небесах, і що розв’яжеш на землі, те буде розв’язане на небесах” (Мф. 16, 19).
Поняття „анафема” має два взаємопов’язаних значення: перше – відлучення від Церкви, друге – прокляття. Дійсно, для християнина бути відлученим від спілкування з вірними і від Святих Таїнств - це справжнє прокляття.
Анафема – найстрогіше церковне покарання за тяжкі гріхи, перш за все, за зраду Православ’ю і ухилення в єресь. Ця міра застосовується в крайньому випадку після чисельних благань, по слову Самого Христа: „...коли не послухає і Церкви – хай буде тобі, як язичник і митар”(Мт.18.17). Тобто анафематствування - це соборна констатація того факту, що людина своїми діями самовільно вийшла з Церкви, вона поза Церквою і тому не може допускатися до Церковних Таїнств. В той же час, Церква заснована для спасіння людей. Вона як чадолюбива Мати завжди готова прийняти в свої материнські обійми заблудлих дітей, які свавільно віддалились від неї. Потрібно тільки одне – справжнє покаяння і бажання повернутися в лоно Святої Соборної Апостольської Православної Церкви. Господь чекає покаяння, як чекав каяття Юди Іскаріотського, який через зраду Сина Людського самовільно віддав себе в руки сатани (Лк.22.3; Ів.13.27) і вічному осудженню.

Повернутися в початок


Когда можно ждать объединения православных церквей в Украине и восстановления канона . Независимое государство независимая Првославнная церковь ?
Виталий


Блаженнейший Митрополит Владимир: Тезис: «Независимому государству – независимую Церковь», - ничего общего с Православным учением о Церкви не имеет. Да, Вселенское Православие подразделяется на ряд (15) независимых Поместных Церквей. Но получение статуса «Автокефальной» церковными правилами и Соборными постановлениями определяется единственной целью – укрепить евангельскую миссию на данной территории, и при этом должно быть желание (автокефалии) всей церковной полноты. Всякое искусственное ускорение процесса получения автокефалии Украинской Православной Церкви, которая и сейчас является независимой в административном управлении, может привести к непредсказуемым последствиям.
Что касается присоединения раскольников к единственно канонической Украинской Православной Церкви, то Украинская Православная Церковь всегда заявляла о своей готовности принять их в общение, через покаяние в грехе раскола. Мы понимаем, что это очень сложный шаг – но он единственно верный и чем быстрее это поймут раскольники, тем лучше и для них, их личного спасения, и для тех, кто по неведению или по каким-то другим причинам их поддерживают.

Повернутися в початок


Чому ваша Церква так ворожу, не в дусі Христа ставиться до інших Церков? Чи Вона якась особлива? Як Ви бачете одне стадо і одного Пастиря?

Блаженнейший Митрополит Владимир: Наша Церква дійсно є особливою, бо вона - Єдина, Свята, Соборна і Апостольська Церква, яку заснував Сам Господь Іісус Христос. Вона зберігає благодать апостольського преємства. Вона сповідує істинну віру у Істинного Бога не викривленою і не ушкодженою.
Що стосується інших церков і релігійних організацій, то до них Православна Церква ставиться з християнською повагою, пам’ятаючи, що в Господь хоче, щоб усі в розум істини прийшли і щоб було одне стадо і один Пастир. При цьому, коли наші священики називають речі своїми іменами: розкол – розколом, а єресь – єрессю; це скоріше свідчить про турботу за власну паству та бажання повернути відпалу братію, ніж про вороже ставлення до інших конфесій.

Повернутися в початок


Згідно з яким правом Церковна влада звершує суд і застосовує міри церковного покарання? Чи є ці рішення незаперечним, дійсними і дієвими?

Блаженніший Митрополит Володимир: Святитель Філарет (Дроздов) пише: "Першоджерелом церковного права є Божественна воля Засновника Церкви – Господа нашого Іісуса Христа. Вона діяла в Церкві підчас її створення і їй Церква буде підкорятися “у всі дні до кінця віку” (Мф.28,20).
Засновуючи Церкву, Спаситель знав, що поміж пшениці будуть рости і плевели (Мф.13,24-30), знав, що будуть негаразди, коли в Його Церкву — у двір овчий, проникатимуть вовки в овечих шкурах (Мф.7,15). Щоб запобігти цьому, він дав своїм послідовникам — апостолам, а ті в свою чергу єпископам так зване право “в’язати і розрішати”:“Що ви зв’яжете на землі, те буде зв’язане на небі, і що тільки розв’яжете на землі, розв’язане буде на небі” (Мф.18,18).
Право накладати заборону, позбавляти священного сану за явні і засвідчені провини, які регламентовано церковним канонічним правом, таким чином дано церковній владі Самим Господом Іісусом Христом, і право це є незаперечним для тих, хто вважає себе Його послідовниками, оскільки базується на словах Євангелія. Сам Іісус Христос дав початок дисциплінарній мірі — відлученню від Своєї Церкви, коли сказав: “якщо ж і Церкви не послухає, — то хай буде тобі, як язичник і митар” (Мф.18,17), тобто, нехай буде відлученим від цієї Церкви. Пізніше святі апостоли пояснювали це в своїх посланнях та застосовували на практиці (1 Кор. 5, 5; 1 Тим. 1, 20; 2 Тим. 3,5; Тит. 3, 10; 2 Сол. 3, 6; 2 Ін. 10 і 11).

Повернутися в початок


Чому Церква відкидає можливість реінкарнації або перевтілення?

Ідея реінкарнації існувала і існує в деяких релігійних і філософських системах. Але вона повністю протирічить християнській біблійній уяві про людину. Східні релігії, а також різні теософи та окультисти, в тому числі і сучасні, споглядають на тіло як на в’язницю,або тимчасове місце перебування душі. Для них душа незрівнянно важливіша за тіло, а тіло не має ніякої цінності. Святе ж Письмо вчить, що людина створена за образом і подобою Божою. Спочатку Господь створив тіло, в яке вдихнув подих життя. До того ж сам Спаситель прийшов до нас не просто у людській подобі, а „воплотився від Духа Святого і Марії Діви”. Господь став людиною у повноті, він мав людську плоть, яка реально, а не примарно страждала на хресті. І після Воскресіння Він являвся апостолам у плоті. Вони мали можливість торкнутися його, щоб відчути реальність подій і повірити, як Фома. Святе Письмо вчить і про те, що людина навіть після загального воскресіння матиме не тільки душу, але й поєднається з власним, хоча й зміненим, тілом. Для нас тіло – це не в’язниця, а храм душі. Храм який треба доглядати і прикрашати. І пам’ятати, що спасіння ми можемо досягти тільки за наше земне життя. І від того, як ми його проживемо, буде залежати, що ми отримаємо у вічності. Іншої спроби не буде.
Повернутися в початок





 
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine
    Карта сайта