Предстоятель УПЦ 
 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Предстоятель УПЦ 

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Українська Православна Церква / Ukrainian Orthodox Church / Украинская Православная Церковь Питання і відповіді (FAQ)



[ Поставте запитання ]


Розділ: Зміст -> Вчення Церкви


Питання
·  Навіщо Бог став людиною? Невже він захотів подивитися як живеться людям?
·  Ми називаємо Діву Марію Богородицею. Але хіба може людина народити Бога?
·  Ми називаємо Христа Сином Божим, а ким Ісусу приходиться Йосип – чоловік Марії?
·  Чим відрізняється православний хрест від католицького? І як православному ставитися до католицьких хрестів?
·  Навіщо під час молитви хреститися? Невже недостатньо наших слів?
·  Блаженніший Митрополит Володимир: В чем разница между духовным отцом и исповедником?
·  Чи потрапляють душі тварин до раю? І чи можна за них молитися?
·  Чи діє порча або зглаз на віруючу людину?
·  Невже бути багатим гріх?
·  Чому для людей є природнім накопичування власного багатства і нерадіння про душу?
·  Що таке чудотворна ікона і чим вона відрізняється від звичайної ікони?
·  Чому однім Господь посилає багатство та добробут, а іншим бідність та злидні?
·  Що означає освячення ікони і чи можна молитися перед неосвяченою іконою?
·  Хто такі апостоли і чому Церква їх так шанує?
·  Чому саме Петра і Павла Церква обрала серед інших апостолів та назвала першоверховними?
·  Чому апостола Андрія Церква називає першозваним? І що означає Андріївський хрест та прапор?
·  Чому Церква називається апостольською?
·  Чи можуть в світі знову з’явитися апостоли?
·  Кажуть, що хрестики оберігають людину. Чи не є шанування Хреста проявом фетишизму, а сам хрестик амулетом?
·  У чому причини особливого шанування Церквою Матері Ісуса Христа?
·  Навіщо людина іде до монастиря і приймає чернечий постриг?
·  Чи дійсно Святе Письмо вчить, що багатому досягти спасіння неможливо?
·  Що робити, коли людина важко працює, але незважаючи на це, все одно живе у бідності?
·  Євангеліє говорить, що в раю люди будуть як Анголи. Що це означає?
·  Чи можна молитися по дорозі на роботу?

 Відповідь
 
Навіщо Бог став людиною? Невже він захотів подивитися як живеться людям?

Блаженніший Митрополит Володимир: Господь завжди знав і знає як живуть люди. Він не залишив людину навіть тоді, коли вона порушила Божу заповідь у раю. Господь відразу ж дав обітницю Адаму та Єві про майбутнє народження Спасителя, якого потім чекали усі старозавітні праведники. Господь встановив заповіт з Авраамом, дав заповіді Мойсею, сповіщав волю свою через пророків, але для спасіння людини знадобилося Боговтілення.
Мету Боговтілення влучно окреслюють святі отці, які кажуть, що:
Бог став людиною, щоб людина мала можливість стати богом по благодаті.
Бог став людиною, щоб звільнити людину від влади гріха і смерті.
Бог став людиною, щоб позбавити людину пекельної муки і знов відкрити для неї двері Раю.
Бог став людиною, щоб відновити серед людей справжнє Богошанування.
Господь і Бог наш Іісус Христос став людиною заради нас і заради нашого спасіння.

Повернутися в початок


Ми називаємо Діву Марію Богородицею. Але хіба може людина народити Бога?

Блаженніший Митрополит Володимир: Питання щодо того, чи може людина народити Бога є некоректним. Бо не Марія за власним бажанням народжує Бога, а Господь Бог – Всемогутній Творець Всесвіту обирає Діву Марію сосудом Свого Втілення.
Пресвята Діва Марія дійсно народила Господа нашого Іісуса Христа не по Божеству, а по його людській природі. Але ця людська природа від самого початку Боговтілення нерозривно пов’язана у Христі з природою Божественною. Бог стає людиною, Бог приймає людську плоть від Діви Марії. Христос є Істинним Богом і справжньою людиною. А та, що послужила Боговтіленню та народила Сина Божого є дійсно Богородицею.
Так сповідує свою віру Свята Церква. І цю віру свою вона виклала у догматичних постановах Вселенських Соборів, які навчають нас сповідувати рожденного від Отця по Божеству Сина Божого, таким, що народжується заради нас „від Духа Святого і Марії Діви - Богородиці по людству”.

Повернутися в початок


Ми називаємо Христа Сином Божим, а ким Ісусу приходиться Йосип – чоловік Марії?

Блаженніший Митрополит Володимир: Йосиф був обручником значно молодшої за себе Діви Марії, коли Архангел Гавриїл благовістив їй про народження Спасителя. Декілька євангельських посилань свідчать, що Йосиф був людиною скромною, доброю, щирою та працьовитою. Будучи людиною праведною, дізнавшись про вагітність Марії, Йосиф хотів таємно відпустити її, але Ангел Господній заспокоїв його і наказав прийняти Марію, а немовля назвати Іісусом, „бо Він спасе людей Своїх від гріхів їх”.
Йосиф опікувався Дівою Марією та Немовлям під час втечі до Єгипту, і після повернення до Назарету, де жила родина і зростав Іісус.
Останній раз у Євангелії про Йосифа згадується у зв’язку з паломництвом Святого Сімейства до Єрусалиму на поклоніння. Тоді 12-річний Іісус залишився у Храмі Божому, а коли „батьки” знайшли його серед вчителів Закону, сказав: „Навіщо ви шукали мене? Хіба не знали, що мені належить бути в тому, що належить Отцю Моєму”.

Повернутися в початок


Чим відрізняється православний хрест від католицького? І як православному ставитися до католицьких хрестів?

Блаженніший Митрополит Володимир: Треба розуміти, що Хрест, перш за все, Христовий, а не православний або католицький. І шанування Хреста не є шануванням тієї чи іншої християнської традиції, а є шануванням хресної жертви нашого Господа і Спасителя.
Але дійсно існують різні традиції зображення Хреста Господнього. Для православних є традиційним восьмираменний хрест, до того ж є особливості і у зображенні Розп’яття. Католицьким вважається чотирьохраменний хрест, але він використовується і в нашій традиції. До того ж саме чотирьохраменним, але рівнораменним, був хрест, який бачив святий рівноапостольний візантійський імператор Костянтин.
Існує дуже багато різновидів зображень Хреста Господнього. І жодному з них, якщо це є християнською традицією, ми не повинні відмовляти в шануванні, бо, повторюся, таким чином ми вшановуємо не традицію, а самого Господа нашого Іісуса Христа.

Повернутися в початок


Навіщо під час молитви хреститися? Невже недостатньо наших слів?

Блаженніший Митрополит Володимир: Використання під час молитви хресного знамення походить до часів апостольських. Про це достатньо свідчень і у святих отців самих перших віків християнства.
До того ж, коли ми хрестимося, ми теж молимося. І одночасно сповідуємо свою віру і перед Господом, і перед людьми.
Склавши три пальці правої руки разом ми сповідуємо свою віру у єдину і неподільну Трійцю. Тримаючи разом два інших пальці на долоні, ми одночасно сповідуємо свою віру у два єства у Христі: божественне і людське, а також у два пришестя Христових: перше, яке вже була, і друге, яке ми чекаємо.
Коли ми торкаємося лоба (по-слов’янськи – чола), то просимо у Бога освятити наші думки. Коли торкаємося живота (а по-слов’янськи „живот” – це життя), ми просимо освятити все наше життя. Коли торкаємося спочатку правого, а потім лівого плеча, то просимо у Бога сил нести свій хрест. Одночасно ми робимо зображення хреста на собі і, таким чином, сповідуємо свою віру у Христа розіп’ятого і воскреслого, а також не зрікаємося власного хреста.
Коли ми хрестимося не під час іншої молитви, ми промовляємо „В ім’я Отця і Сина і Святого Духа” і завершуємо цю свою молитву словом „Амінь” (що означає – істинно, дійсно так).
Ось, виявляється як багато означає і яке велике значення має проста і всім добре відома церковна дія – хрестне знамення.

Повернутися в початок


Блаженніший Митрополит Володимир: В чем разница между духовным отцом и исповедником?

Блаженніший Митрополит Володимир: Духовным отцом можно считать опытного в духовной жизни священнослужителя, которого избирают (с его согласия) как руководителя в деле спасения. У духовника испрашивают благословение и совета в важных жизненных ситуациях. Традиция духовничества зародилась в монастырях, однако и благочестивые христиане всегда старались иметь опытного духовного руководителя. Особым типом духовничества можно считать старчество, когда к известному старцу за советом ехали за множество километров.
Духовником епархии или монастыря называется священнослужитель, у которого исповедуются клирики епархии или насельники монастыря. Духовник епархии назначается правящим архиереем, а духовник монастыря – архиереем, или наместником с благословения архиерея, или избирается духовным собором монастыря с последующим благословением у архиерея.
Исповедальным священником называют священнослужителя, совершающего Таинство Исповеди в храме. Он не обязательно должен являться духовником человеку. Но при этом совершаемое им Таинство имеет ту же благодатную силу.
Разница между духовником и исповедальным священником в степени подчинения человеком своей воли воле священнослужителя. Не стоит торопится называть священнослужителя своим духовным отцом, для этого нужно время и обоюдное духовное смирение, чтобы избежать распространенного в последнее время младостарчесва.
Можно ли заказывать сорокоуст о здравии человеку не являющемуся родственником. Необходимо ли в день заказа сорокоуст стоять службу или определенное время находится в церкви?
Молится можно о здравии любого человека. Подавать в Церковь на молитву можно о здравии любого крещенного в Православии человека (без разделения на родственников и знакомых). При этом, если есть возможность, необходимо помолится и за богослужением вместе с Церковью о вашем прошении. Если такой возможности нет, Церковь все равно будет молится о здравии человека, чье имя было подано вами на сорокоуст.

Повернутися в початок


Чи потрапляють душі тварин до раю? І чи можна за них молитися?

Блаженніший Митрополит Володимир: Безсмертною душею Господь наділив тільки Людину. Про це говорить Святе Письмо, про це вчать святі отці. Саме людину Бог створив за своїм образом і подобою, наділивши нас розумом та волею. Гріхопадіння Адама стало причиною не тільки вигнання його з раю, але й, як каже апостол, причиною того, що „усі істоти сукупно стогнуть і мучаться доніні” (Рим. 8, 22). Усе створіння очікує спасіння і повернення до раю, але особисте спасіння і життя вічне можливе лише для безсмертної людської душі.
Разом з тим, як повіствує у своєму пророцтві пророк Ісаія, тваринний світ буде представлений в Царстві Божому. І це не протирічить відсутності у тварин безсмертної душі. Як каже Господь через пророк Ісаю: „Вовк і ягня будуть пастися вкупі, і лев, наче віл, буде їсти солому;
порох буде харч змія. Не будуть більше чинити зла, ані шкоди на моїй святій горі” (Іс. 65; 25).
Що стосується молитви за тварин, то треба розуміти про що йдеться. Якщо ми просимо у Бога віддалити від нашої худоби хвороби або дати їй приплід, то в такій молитві немає нічого неприродного або гріховного. Але за тварину не можна молитися як за людину. Тварина не є і не може бути членом Церкви – Тіла Христового. Не може тварина і наслідувати особисте вічне спасіння.

Повернутися в початок


Чи діє порча або зглаз на віруючу людину?

Блаженніший Митрополит Володимир: Все залежить від того, у що вірує людина.
Якщо людина вірить і довіряє Богові, намагається жити за Його заповідями, зла сила не може мати над такою людиною влади.
У „Требнику”, написаному у 17 столітті святителем Петром Могилою, митрополитом Київським, на питання „Чи діють на людину чаклунські та бісівські сили через порчу та зглаз?” дана відповідь „Ні, якщо вона безгрішна”. Тобто, якщо людина регулярно відвідує Церкву, сповідається і причащається, злій силі нема за що зачепитися в душі такої людини.
Але якщо людина живе поза огорожею Церкви і сама відмовляється від її благодатної допомоги в боротьбі зі злом та гріхом, така людина відкрита для дії злої сили та фактично перебуває у полоні гріха, іноді цього навіть не усвідомлюючи.
Але є особливі ситуації попущення Божого і випробування міцної людської віри. Ми бачимо це на прикладі біблійної історії праведного Іова Багатостраждального. Та на питання учнів про сліпого від народження: „Хто согрішив, він чи батьки його, що сліпим народився?” чуємо відповідь Самого Господа: „Ні він не согрішив, ні батьки його, а це для того, щоб відкрилися на ньому діла Божі”.
Тобто випробування і спокуси посилаються і віруючим і благочестивим людям, але вони ніколи не перевищують людські сили і дію Божої благодаті. Такі випробування не бувають до погибелі, а відкривають славу Божу. Це стосується і Миколи Мотовилова, який переніс багаторічні страждання і випробування, щоб бути не тільки зовнішнім свідком життя преподобного Серафіма Саровського, але й зрозуміти, що мав на увазі старець, коли казав, що сенс християнського життя полягає у „стяжанні Духа Святого”.

Повернутися в початок


Невже бути багатим гріх?

Блаженніший Митрополит Володимир: Бути багатим не гріх, гріх – служити багатству та мати накопичування багатства за мету життя. „Ніхто не може служити двом господарям; - каже Господь, - бо або одного буде ненавидіти, а другого любити; або до одного виявлятиме прихильність, а другого зневажатиме.
Не можете служити Богові й мамоні” (Мф. 6, 24).
Не багатство є гріхом і лихом, а зайва надія на нього віддаляє людину від Бога.
З іншого боку, і багатство може бути знаряддям на шляху до спасіння. Для цього воно повинно стати не метою, а засобом.
Останнім часом в нашому суспільстві все більше з’являється людей, яких можна назвати багатими. Але чи менше одночасно стає жебраків та безпритульних дітей на вулицях? Чи кожний дитячий будинок, лікарня або в’язниця, забезпечені усім необхідним? Нажаль, поки що ні...
Тому, для тих, хто навчився примножати своє багатство на землі, не зайвим буде навчитися збирати собі багатство і на небі. А для цього, перш за все необхідно навчитися служити ближньому та Богові.

Повернутися в початок


Чому для людей є природнім накопичування власного багатства і нерадіння про душу?

Блаженніший Митрополит Володимир: Є декілька причин надмірної любові людей до багатства. Серед них сластолюбство, марнославство та відсутність віри у Боже про нас піклування.
Сластолюбивий любить багатство заради багатства. Він пишається своїм багатством, йому служить і його примножує. Для нього накопичування є і засобом і метою.
Марнославний за допомогою багатства мріє здобути повагу серед людей та привернути до себе увагу.
Але головною причиною надмірного стяжання земних благ є відсутність віри та сподівання на Бога. Маловіруюча людина сподівається на багатство як на Бога. Вона вірить у багатство як в Бога. Вона думає, що зможе зробити запаси на випадок хвороби, суспільних негараздів тощо. Вона вірить, що багатство захистить і спасе її.
Саме від цього застерігав Господь, коли казав: „Не збирайте собі скарбів на землі, де моль та іржа точать і де злодії підкопують і крадуть. Збирайте ж собі скарби на небі, де не моль, ні іржа не точать і де злодії не підкопують і не крадуть, бо де скарб ваш, так буде і серце ваше” (Мф. 6, 19-20)

Повернутися в початок


Що таке чудотворна ікона і чим вона відрізняється від звичайної ікони?

Блаженніший Митрополит Володимир: Чудотворними ми називаємо ікони, про чудесні явлення та зцілення від яких загальновідомо, і про це засвідчено Церквою. Є чудотворні ікони, які шануються у межах парафії або єпархії, а є ті, про які знає увесь православних світ, як то Володимирська, Іверська, Києво-Печерська ікони Божої Матері, ікона Божої Матері „Пантанасса” та багато інших. Ми робимо списки або копії чудотворних ікон, які іноді також стають чудотворними.
Але вклоняючись ікони, хоча б і чудотворній, ми вклоняємось не дереву або фарбам, а тому, хто на ній зображений. І зважаючи на це, Господь може надати нам свою благодатну допомогу не тільки через загальновідомі святині, але й через зовсім прості ікони, навіть і виготовлені у типографський спосіб.
Відомі випадки, коли починали мироточити звичайні фотографії або ксерокопії ікон. А у Святій Землі, яку ми разом з групою наших парафіян відвідали нещодавно, на Святій Горі Фавор у грецькому православному монастирі є чудотворна Акафисна ікона Божої Матері, яка прославилася багатьма чудесами, хоча є копією ікони, надрукованою у звичайній газеті.
Таким чином можна сказати, що для кожної ікони є звичайним бути знаряддям дії благодаті Божої. А для кожного християнина є природнім благоговійно вшановувати образи Господа нашого Іісуса Христа, Божої Матері та святих угодників Божих.

Повернутися в початок


Чому однім Господь посилає багатство та добробут, а іншим бідність та злидні?

Блаженніший Митрополит Володимир: Дійсно, тривалість нашого життя та наше земне благополуччя є не тільки результатом нашої праці, але й залежать від Божого благословення.
Господь перш за все піклується про спасіння наших душ. І тому надає усе необхідне для цього. Одному багатство і добробут, щоб він мав можливість послужити ближнім. Бо, як каже святитель Іоанн Златоуст: „Багатий не той, хто придбав багато, а той, хто багато роздав”.
А іншому Господь посилає випробування. Та й хто з нас не знає, що ми саме тоді щиро і навіть зі сльозами звертаємося до Бога, коли більш ні на кого і ні на що сподіватися. Саме через хвороби та життєві негаразди Господь кличе нас до себе. Тож, тому, хто потерпає, легше навернутися до Бога та йти шляхом спасіння.
Багатому ж, як казав Господь, „важко увійти до Царства Небесного”. Але не саме багатство веде до погибелі, а надмірне сподівання на нього та на власні можливості. Не гроші і речі віддаляють людину від Бога, а спотворене серце і воля.
Святе Письмо вчить, що треба перш за все багатіти в Бога, а не збирати скарби для себе (Лк. 12, 21). І краще шукати Царства Божого, тоді все інше, необхідне для земного життя, додасться (Лк. 12, 31).
Бо Господь піклується про кожного з нас більше ніж найкраща у світі мати про свою дитину.

Повернутися в початок


Що означає освячення ікони і чи можна молитися перед неосвяченою іконою?

Блаженніший Митрополит Володимир: Чин освячення і окроплення святою водою новоствореної ікони, який звершує священик не надає образу якихось надприродних або надзвичайних якостей. Але він є важливою для Церкви і церковних людей дією. Освячуючи ікону, Церква свідчить, що приймає створене зображення як зображення святе і достойне поклоніння. У молитвах на освячення від імені Церкви і тих, хто створив або придбав ікону, священик просить Бога надавати необхідну благодатну допомогу тим, хто буде молитися перед цим образом. Таким чином витвір рук людських стає інструментом у руках Божих: Традиція освячувати і окропляти ікони святою водою виник відносно недавно, у наслідок того, що змінився спосіб виготовлення ікон. Якщо раніше ікони писали переважно іноки у монастирях, супроводжуючи написання постом і молитвою, то з появою друкарства ікони стало можливим відтворювати і тиражувати без відповідного духовного подвигу. Та ще й у не зовсім церковних, а то й і зовсім не церковних друкарнях. Тоді то і з’явилося освячення як свідчення церковного благословення.
Повернутися в початок


Хто такі апостоли і чому Церква їх так шанує?

Блаженніший Митрополит Володимир: Слово „апостол” перекладається з грецької як „посланець”. Апостолами Святе Письмо називає тих, хто мав повеління від Бога сповістити щось людям. Але перш за все апостолами ми називаємо дванадцять найближчих учнів Христових, яких Господь Сам обрав, „щоб були з Ним і щоб посилати їх на проповідь, і щоб вони мали владу зціляти від недугів і виганяти бісів...” (Мк. 3, 14-15). Апостолами називають і 70 інших учнів Христа, які також перебували поруч зі Спасителем.
Але апостоли не тільки були з Христом протягом Його земного життя.
Вони після Вознесіння Господнього проповідували віру у Його Воскресіння всьому світові. Майже всі апостоли прийняли мученицьку кончину за сповідування своєї віри. Довкола апостолів гуртувалася першохристиянська громада.
Саме апостоли поставили перших єпископів, священиків та дияконів, і таким чином започаткували церковну ієрархію.
Апостоли залишили нам письмові свідчення про Христа – чотири Євангелія, Діяння святих апостолів, 21 послання та Одкровення про майбутнє світу.
Тому і шанує Церква святих апостолів, бо через них народи дізналися про Христа та долучилися до Церкви.

Повернутися в початок


Чому саме Петра і Павла Церква обрала серед інших апостолів та назвала першоверховними?

Блаженніший Митрополит Володимир: Святі першоверховні апостоли Петро і Павел, святом яких закінчується Петрів піст, разом працювали на ниві Христовій. Але наскільки вони були різними.
Петро мав дружину. А Павел – ні.
Петро був з Христом від самого початку. А Павел Його навіть не бачив.
Петро проповідував переважно серед юдеїв. А Павла ми називаємо апостолом язичників.
Об’єднує цих двох людей, як до речі і інших апостолів, мучеництво за Христа.
Першоверховним апостола Петра Церква називає тому, що саме він на запитання Христа відповів:
„Ти Христос, Син Бога Живого”. За що був названий блаженним та почув у відповідь: „Ти Петро (по-грецькі „камінь”) і на цьому камені Я збудую Церкву Мою, і врата пекла не подолають її, і дам тобі ключі Царства Небесного...” (Мф. 16, 18-19).
Павел, якого до навернення звали Савлом і який був гонителем перших християн, вважав себе найменшим з апостолів. Але хто більше за нього потрудився на ниві проповіді про Христа? Він здійснив декілька місіонерських подорожей і завдяки цьому Церква і вчення Христове розповсюдилося в усьому відомому тоді цивілізованому світі. Він залишив нам свої послання, які увійшли до Святого Письма і складають значну частину Нового Завіту.
Тому і називає Церква святих апостолів Петра і Павла першоверховними, а день їх пам’яті вважає одним з найбільших церковних свят.

Повернутися в початок


Чому апостола Андрія Церква називає першозваним? І що означає Андріївський хрест та прапор?

Блаженніший Митрополит Володимир: Першозваним Церква називає апостола Андрія тому, що він був першим, кого Іісус покликав іти за Ним. І Андрій не тільки пішов сам, але й привів до Христа свого брата Симона – майбутнього апостола Петра.
Апостол Андрій вважається апостолом нашого народу, бо саме він проповідував скифам та дійшов до Київських гір. Тут він встановив хрест і пророче сказав про майбутнє місто з великою кількістю церков.
Апостол Андрій поставив першого єпископа для грецької громади майбутнього Константинополя. Таким чином він започаткував не тільки ієрархію грецької Церкви, а через греків і ієрархію нашої Церкви.
Що стосується хреста у вигляді букви „Х”, то саме на такому хресті апостол Андрій був розіп’ятий, тому ми і називаємо його Андріївським хрестом.

Повернутися в початок


Чому Церква називається апостольською?

Блаженніший Митрополит Володимир: Свята Церква не просто називає себе, а вірує, що є апостольською. Про це говорить один з членів православного Символа віру. „Вірую у єдину, святу, соборну і апостольську Церкву”.
Апостольською ми називаємо Церкву тому, що вона починалася з невеличкої апостольської громади. Саме проповідь апостолів навернула до Христа колишніх язичників.
Православна віра у своїй основі має вчення святих апостолів, викладене як у посланнях так і Священному Переданні.
Апостольським є і наше богослужіння, бо саме з апостолами Господь під час Таємної Вечері звершив першу літургію. Їм він заповідав звершувати її до закінчення віків. Святі апостоли поставили перших єпископів, священиків та дияконів, і таким чином започаткували церковну ієрархію, яка має преємство благодаті священства від апостолів.
Церковні закони також мають апостольське походження, бо в основі канонів Церкви лежать „Правила святих апостолів”.
Таким чином, як каже апостол Павел, ми „вже не чужі і не пришельці, а співгромадяни святим і свої Богові, утверджені на основі Апостолів і пророків,
маючи наріжним каменем Самого Ісуса Христа, на якому вся будівля, складаючись злагоджено, зростає в святий храм у Господі...” (Еф. 2, 19-21).

Повернутися в початок


Чи можуть в світі знову з’явитися апостоли?

Блаженніший Митрополит Володимир: Служіння самих апостолів у Церкві є неповторним. Апостоли були безпосередніми учнями Христа, основою першохристиянської громади та засновниками церковної ієрархії.
Але апостольське служіння в Церкві не припиняється і до нього покликаний кожний християнин. Про це свідчить хоч би те, що майже у кожного народа є свої просвітителі та проповідники Євангелія, яких Церква називає рівноапостольними. Для всіх слов’ян це святі рівноапостольні брати Кирил та Мефодій, безпосередньо для нашого народу це свята рівноапостольна велика княгиня Ольга та святий рівноапостольний великий князь Володимир.
Кожен християнин покликаний до місіонерського апостольського служіння, до сповідування істинної віри та свідчення про Христа Воскреслого.
Тому можна сказати, що нових апостолів у світі бути не може,
як не може бути і нового Христа, але апостольське місіонерське служіння в церкві не припиниться ніколи.

Повернутися в початок


Кажуть, що хрестики оберігають людину. Чи не є шанування Хреста проявом фетишизму, а сам хрестик амулетом?

Блаженніший Митрополит Володимир: Церква вшановувала Хрест з перших часів християнства. Його зображення можна побачити на стінах катакомб, де збиралися на молитву перші християни. Христос Спаситель освятив хрест Своєю кров’ю. Хрест з цього моменту став символом жертовної любові Божої до роду людського, християнства та перемоги життя над смертю. Кожен християнин носить хрестик як знак приналежності до Церкви Христової та як нагадування про постійну духовну боротьбу через розпинання своїх гріховних звичок і пороків. Коли ми хрестимося або здійснюємо поклоніння хресту, ми свідчимо про свою віру та вклоняємося не дереву, а самому Спасителю, дякуючи Йому за наше спасіння. Про це ж свідчить і церковний піснеспів: "Хресту Твоєму вклоняємось, Владико, і Святе Воскресіння Твоє славимо".
Повернутися в початок


У чому причини особливого шанування Церквою Матері Ісуса Христа?

Блаженніший Митрополит Володимир: Церква з глибоким благоговінням шанує Пресвяту Діву Марію Матір Господа нашого Ісуса Христа, звеличену Богом за ангельську чистоту, глибоке смирення і велику святість. Історія вшанування Пресвятої Діви Марії починається з моменту явлення до Неї посланого від Бога в місто Назарет Архангела Гавриїла, який звернувся до Неї з вітанням: “Радуйся, Благодатна, Господь з Тобою. Благословенна Ти між жонами”. В Особі Божої Матері людство надало Сину Божому свою плоть і свою кров для того, щоб Він відновив союз між небом і землею, між Богом і людиною. Шанування Пресвятої Діви було в апостольській громаді, про що ми читаємо у Діяння святих апостолів. Воно було скрізь у першохристиянських Церквах. Остаточно і догматично воно було затверджене на Халкідонському 4 Вселенському соборі. А любов нашого народу до Божої Матері є загальновідомою.
Повернутися в початок


Навіщо людина іде до монастиря і приймає чернечий постриг?

Блаженніший Митрополит Володимир: Дивно, але чомусь зараз ні в кого не виникає питання: Чому людина стає вчителем і віддає усе своє життя і сили навчанню інших людей. Або чому людина стає лікарем і рятує життя іншим. Або заради чого людина стає воїном і покладає своє життя на виконання наказів, в тому числі і тих, які історія згодом визнає помилковими. Навіщо солдат іде на війну і заради чого віддає своє життя? Чернецтво є життям, яке присвячене служінню Богові і Його Святій Церкві. Заради Бога людина добровільно приймає обітниці: нестяжання, послуху і безбраччя. А потім усе життя виконує цей послух, долаючи спокуси, борючись зі страстьми та намагаючись виконувати заповіді любові до Бога і ближнього у своєму житті. Кінцевою метою такого життя є вподоблення Господу нашому Ісусу Христу. Тому святих монахів Церква називає преподобними. Чернецтво це рівноангельний чин. Це означає, що іноки повинні бути подібними ангелам своїм життям. Існує прислів’я, згідно якого іноки (монахи) є світлом для світу, а світлом для іноків є ангели.
Повернутися в початок


Чи дійсно Святе Письмо вчить, що багатому досягти спасіння неможливо?

Блаженніший Митрополит Володимир: Господь не сказав „неможливо”. Він сказав, що „важко тим, що мають багатство, увійти в Царство Боже! Бо легше верблюдові пройти крізь вушко голки, ніж багатому ввійти в Царство Боже” (Лк. 18, 24-25). Ці слова здивували і приголомшили учнів. Вони, як і більшість людей, вважали, що багатство та забезпечене життя є благословенням від Бога. І тоді апостоли риторично запитали: „То хто ж може спастися?” і почули у відповідь: „Неможливе людям, можливе Богові” (Лк. 18, 27). До того ж, думка про вушко голки є не тільки вдалим влучним виразом. Таку назву мали одні з воріт до Єрусалиму. Крізь них мали потрапити до міста ті, хто затримався у дорозі до півночі. Ці ворота були настільки вузькими, що ними могла пройти лише людина без зброї та інших речей. Можливо Господь навмисно так сказав апостолам, натякаючи, що багатство на шляху до Царства Божого не тільки не допомагає, але може й зашкодити. А щоб воно не стало тягарем, необхідно його не тільки сприймати як дар Божий та Його милість. Треба брати приклад з Господа, який дав нам все необхідне, та щедро подавати тим, хто потребує нашої допомоги. І тоді ми матимемо надію в день останнього суду почути від Спасителя: „Прийдіть, благословенні Отця Мого, наслідуйте Царство, уготоване вам від створення світу; бо голодував Я, і ви дали Мені їсти; жадав пити, і ви напоїли Мене; був странником, і ви прийняли Мене; був нагим, і ви одягнули Мене; в темниці був, і ви прийшли до Мене” (Мф. 25, 34-36). Чи не до тих, хто мав чим поділитися (тобто багатих), це звернення?
Повернутися в початок


Що робити, коли людина важко працює, але незважаючи на це, все одно живе у бідності?

Блаженніший Митрополит Володимир: У період економічної нестабільності трапляється, що людина багато і наполегливо працює, але не може повністю забезпечувати свою родину усім необхідним. Головне у ці часи мати терпіння і надію на Божу допомогу. Не треба засмучуватися, бо засмутить усіх близьких. Не треба роптати та злитися, бо це обов’язково відіб’ється на відносинах у родині. Але одночасно треба берегтися спокуси заробити нечесним або протизаконним шляхом. Необхідно завжди пам’ятати, що Господь не дає людині, що сподівається на Бога, тягаря більшого, ніж вона може нести. Господь завжди поруч, він пам’ятає про тебе і надає необхідну допомогу і для життя земного і для спасіння безсмертної душі. Для людини, що не має достатку доречним буде пригадати і земне життя Господа Бога і Спаса нашого Ісуса Христа. Господь народився у віфлеємській печері, жив не у царських палатах, а серед простих людей. Разом з ними ділив просту їжу і, як каже Святе Письмо, не мав, навіть, де главу приклонити. Можна пригадати і багатостраждального Іова, який мав все, а потім все втратив, але все одно продовжував прославляти Бога, кажучи: „Господь дав і Господь взяв, як Господь забажав, так і сталося... (Іов. 1, 21) І, якщо я приймав з рук Господніх добре, то чи не витерплю зле” (Іов. 2, 10). Головне в тому, що коли людина має міцну віру і надію на Бога, то вона дякує Богові за все і каже разом зі святителем Іоанном Златоустом: „Слава Богу за все!”
Повернутися в початок


Євангеліє говорить, що в раю люди будуть як Анголи. Що це означає?

Блаженніший Митрополит Володимир: Це тільки частина біблійної цитати. Садукеї, які не вірили у воскресіння, спокушали Ісуса і запитали, чиєю дружиною в раю буде жінка, у якої під час земного життя було 5 чоловіків. Тоді Господь відповів, що „коли воскреснуть з мертвих, то не будуть ні женитися, ні заміж виходити, а будуть, як Ангели на небесах” (Мк. 12, 25). Тобто мається на увазі не зміна людської природи на ангельську, а зміна суті стосунків між людьми. Різниця між людьми і ангелами в тому, що ангели є безтілесними духами, а людина має і душу і плоть. Навіть в раю після загального воскресіння в людині безсмертна душа поєднається з оновленим тілом. Воно буде таким, як у Адама до гріхопадіння, не зв’язаним ніякими тваринними інстинктами і фізіологічними бажаннями. Відновиться одвічний устрій в людині: душа буде головною, а тіло її природнім помічником. Люди з’єднаються з Богом, але не втратять своєї особистості і не забудуть один одного. Вони будуть любити один одного досконалою любов’ю, яка не матиме в собі страсної складової та тваринного, хоча й природнього, тяжіння один до одного. Саме це й мав на увазі Господь, коли казав, що будуть „як Ангели на небесах”.
Повернутися в початок


Чи можна молитися по дорозі на роботу?

Блаженніший Митрополит Володимир: Безумовно, найліпше молитися у тиші наодинці перед святими іконами. Але іноді, особливо коли поспішаєш, доводиться читати молитви і по дорозі на роботу, і під час подорожі у транспорті. Безумовно це складно і незручно, але краще молитися у таких умовах, ніж залишитися без благословення Божого. Для Господа головним є не місце, звідки ви звертаєтесь до Нього. Господь не чує лише тих, які тільки ворушать вустами, а серце своє та розум тримають далеко. Тому доречно пригадати слова святого праведного Іоанна Кронштадського, який повчав, що краще прочитати менше молитов, але усвідомлюючи кожне слово, ніж багато, з єдиним бажанням – скоріше закінчити. Те саме мав на увазі і преподобний Серафим Саровський, коли давав своїм духовним чадам невеличке молитовне правило, яке ми зараз називаємо правилом Серафима Саровського. Він казав, що відразу після сну треба благоговійно стати перед святими іконами, перехреститеся та тричі прочитати „Отче наш”, тричі „Богородиця, Діво, радуйся...” і один раз „Символ віри”. Після цього можна приступати до своїх справ або вирушати в путь, не забуваючи творити Ісусову молитви „Господи Іісусе Христе, Сине Божий, помилуй мя грішного”. А якщо довкола багато людей або інші перешкоди для уважної молитви, то хоч би просто повторювати „Господи помилуй”. Гадаю, що виконати це правило, не є складним навіть для дуже заклопотаної людини.
Повернутися в початок





 
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine
    Карта сайта