Предстоятель УПЦ 
 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Предстоятель УПЦ 

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Українська Православна Церква / Ukrainian Orthodox Church / Украинская Православная Церковь Питання і відповіді (FAQ)



[ Поставте запитання ]


Розділ: Зміст -> Освіта і виховання


Питання
·  Що робити, коли вже доросла дитина відмовляється ходити до Церкви?
·  Чому Господь дозволяє, щоб жебракували та були безпритульними малі діти?
·  Чи можуть до недільної школи ходити діти, якщо їхні батьки не ходять до Церкви?
·  Чому у школах і досі не викладають „Закон Божий”?
·  Що Православна Церква може сьогодні запропонувати суспільству у сфері освіти і виховання дітей?
·  Що робити дитині, якщо батьки і Церква вчать її одному, а шкільний підручник і вчитель на уроці - іншому?
·  Закони України визначають державну освіту в Україні як світську. Що це означає для віруючих?
·  Церква хоче увійти до школи, але не в усіх регіонах православні є більшістю. Як бути, коли в одному класі поруч вчаться і православні і католики і юдеї?
·  Чи планує Православна Церква створювати свої школи, дитсадки, інші навчальні заклади, в яких діти будуть навчатися і виховуватися на православних традиціях?
·  Які основні завдання у парафіяльної недільної школи? Чому діти можуть в ній навчитися?
·  Чи організує недільна школа дозвілля дітей?
·  Недільні школи для дітей – це добре! А як бути дорослим, які не отримали церковного виховання?

 Відповідь
 
Що робити, коли вже доросла дитина відмовляється ходити до Церкви?

Блаженніший Митрополит Володимир: Господь Сам надає приклад того, як поводитися з дорослими та вже самостійними дітьми, які відхилилися від вірного шляху та потрапили у полон спокус або гріха.
Бог – Всемогутній Творець Всесвіту – з повагою ставиться до кожної людської особистості. Він ніколи не підкоряє людину собі силою, а очікує її волевиявлення та вільного навернення. Він очікує біля дверей нашого серця, куди не входить без дозволу.
Якщо Всемогутній Бог – наш Отець і Творець так поступає, то чи повинні ми поводитися інакше зі своїми дітьми?
Про теж саме вчить і євангельська притча про блудного сина, яку ми чули вчора за богослужінням. Люблячий батько не тільки відпустив свого сина, але й віддав йому належну частину спадку, хоча й, безперечно, здогадувався, що з цього вийде. Бо зупинити дорослу і самостійну людину, яка щось собі надумала, майже неможливо. А тому батько чекав і молився, щоб Господь зберіг йому сина.
Коли ж син потрапив у скруту та почав каятися, то пригадав про люблячого свого батька, та й повернувся до нього.
Тож і для тих, хто бажає навернути своїх дітей до вірного шляху треба покладатися на волю Божу, молитися про допомогу, бути не гнівливими, а люблячими, не сваритися і не звинувачувати, а терпеливо і лагідно наставляти своїх дітей, показувати приклад своїм християнським життям.
І головне, коли діти, що заблукали, повернуться до батьківського дому, приймати їх з любов’ю і не докоряти.

Повернутися в початок


Чому Господь дозволяє, щоб жебракували та були безпритульними малі діти?

Блаженнійший Митрополит Володимир: Кожну подію людського життя треба розглядати з перспективою до вічності. Ми інакше будемо оцінювати горе і страждання у земному житті, якщо знаємо, що воно передує життю вічному. Той хто безнивинно страждає тут буде мати винагороду у Господа в Царстві Небесному. Бо Господь сказав: «Блаженні ті, що плачуть, бо вони втішаться…» (Мф. 5, 4). Але в тій самій Нагорній проповіді, яка міститься у Євангеліях від Матфея і від Луки, Господь також казав, що «Блаженні милостиві, бо вони помиловані будуть…» (Мф. 5, 7).
Тому треба запитати нас з вами, чому наше суспільство дозволяє щоб жебракували та були безпритульними наші діти? Що кожен з нас зробив, щоб цього не було?
Можливо Господь і попустив такому статися, щоб пробудити в нас совість і милосердя, та допомогти справі нашого спасіння.

Повернутися в початок


Чи можуть до недільної школи ходити діти, якщо їхні батьки не ходять до Церкви?

Блаженніший Митрополит Володимир: До недільних шкіл ходять різні діти — не тільки з традиційно церковних сімей. Буває так, що батьки, які самі не отримали церковного виховання у богоборчі часи, спеціально приводять дітей до недільної школи, відчуваючи на власному досвіді, вади атеїстичного виховання. Є в недільних школах діти і з проблемних сімей, з неповних тощо. Часто діти ходять в недільну школу ще й тому, що тут вони зустрічають справжню турботу про себе, увагу і повагу. Тому педагоги і вихователі недільних шкіл повинні перш за все оцінити і зрозуміти справжні духовні і душевні потреби дитини, надати їй душевну підтримку. До того ж неодноразово траплялося так, що спочатку до храму починає ходити дитина, а потім за нею до Церкви приходять і батьки. Вони отримують від своїх дітей перші знання про віру і правила поведінки в храмі. А знання про віру відрізняються від знань про навколишній світ, бо не треба закінчувати університет або духовну академію щоб стати віруючою людиною. Про це казав і Господь: „істинно кажу вам: якщо ви не навернитесь і не будете, як діти, не ввійдете в Царство Небесне” (Мф. 18, 3).
Повернутися в початок


Чому у школах і досі не викладають „Закон Божий”?


Блаженніший Митрополит Володимир: Церква завжди вважала і вважає одним з головних своїх завдань виховання дітей. Тому ми постійно звертаємося до держави з проханням про введення у загальноосвітніх школах предметів, які б знайомили дітей з християнською етикою, Божими заповідями, релігійною культурою нашого народу, історією християнства в Україні. Наша Українська Православна Церква розробила програму навчального предмету для загальноосвітньої школи під назвою „Основи православної культури”. У Західному регіоні нашої країни в багатьох школах читають підготовлений греко-католиками предмет під назвою „Християнська етика”. Нам відомо, і це підтверджують чисельні соціологічні опитування, що більшість батьків бажають, щоб їх діти вивчали предмет, подібний до „Закону Божого”. Про таку необхідність постійно говорить і Президент нашої країни. Але на рівні чиновників це питання, нажаль, поки не вирішується. Гадаю, що таким чином Господь дає нам можливість якнайкраще підготуватися до такої відповідальної справи, як викладання у школі і виховання у наших дітей справжніх християнських чеснот. А батькам треба бути наполегливими і звертатися до керівництва закладів освіти з проханнями про введення „Закону Божого”. Саме з місцевої ініціативи батьків та з дозволу адміністрацій шкіл починалося викладання релігійних дисциплін в тих школах, де такої проблеми вже не існує.
Повернутися в початок


Що Православна Церква може сьогодні запропонувати суспільству у сфері освіти і виховання дітей?


Блаженнійший Митрополит Володимир: Наша історія свідчить, що в минулі століття саме Православна Церква просвіщала суспільство, ефективно вирішувала питання народної освіти. Свідченням цього є давньоруські літописи, натхненна духовна література, перлини народної поезії, які кореняться в християнській доброчесності, нарешті висока християнська моральність народу. Наприклад, в 17 столітті архідиякон Павло Алепський, який супроводжував Антіохійського патріарха Макарія в його подорожі через Україну до Москви, писав: "По всій землі козаків ми побачили чудову рису, що вразила нас: всі вони, включаючи жінок і дітей, знають грамоту, порядок церковного богослужіння та піснеспіви. Навіть дітей-сиріт священики не залишають на вулиці, але піклуються про них та навчають грамоті". На жаль, ситуація корінним чином змінилася в 20 сторіччі. Тривалий час здійснювалася політика, яка ставила за мету поступову ліквідацію Православної Церкви і її впливу на суспільство, зокрема на сферу освіти. Кілька поколінь педагогів стали жертвами антицерковної пропаганди, змушені були виховувати в дітях критичне, зневажливе ставлення до релігії, християнської віри. Останні роки положення почало потроху змінюватися на краще. Українська Православна Церква регулярно проводить церковно-світські освітні конференції, на яких зустрічаються світські і православні педагоги, церковнослужителі, щоб разом спільно обговорювати і вирішувати проблеми морального виховання і освіти. В деяких регіонах України в загальноосвітніх школах уже іде викладання біблійної історії, християнської етики і культури за програмами, в розробці і апробації яких беруть участь православні педагоги. Але слід сказати, що на жаль, справа просувається не так швидко, як необхідно для розв’язання духовно-моральної кризи в суспільстві, зокрема в сфері освіти. Синодальномий відділ релігійної освіти, місіонерства і катехізації і Всеукраїнське Православне педагогічне товариство, яке об’єднує православних педагогів, розробили конкретні пропозиції по співробітництву Української Православної Церкви і Міністерства освіти і науки для вирішення існуючих проблем і направило їх на адресу Міністерства. Зараз ми очікуємо відповіді від Міністерства освіти і науки.
Повернутися в початок


Що робити дитині, якщо батьки і Церква вчать її одному, а шкільний підручник і вчитель на уроці - іншому?


Блаженнійший Митрополит Володимир: Час відвертої антирелігійної і антицерковної пропаганди, на щастя, минув. Але, звичайно, хотілося б, щоб автори шкільних програм і підручників враховували світоглядну позицію і побажання православних віруючих — значної частини громадян України. Над цим питанням також повинні працювати і православні педагоги, коментуючи відповідні положення шкільних програм і звертаючи увагу світських на існуючі залишки ідеології радянської доби. Що стосується питання про можливість протилежної світоглядної позиції учителя і родини, в якій виховується дитина, то на мій погляд, дуже важливо, щоб саме сім’я виховувала в дитині міцну віру, яка б допомогла вистояти і в несприятливому оточенні. Це було важливо в часи атеїстичної влади, важливо і зараз. І тоді, і тепер є родини, яким це вдавалося. Адже більшість з нас навчалися в радянській войовничо-атеїстичній школі, і це не завадило нам бути віруючими людьми. Якщо ж дитина зустрічається у школі з нав’язуванням світогляду на основі якихось окультних або псевдорелігійних вірувань – це є порушенням Закону України про освіту. Тоді батькам слід звертатися у відповідний відділ освіти. Також батьки можуть звернутися за консультацією і допомогою у єпархіальні відділи релігійної освіти або до свого парафіяльного священика.
Повернутися в початок


Закони України визначають державну освіту в Україні як світську. Що це означає для віруючих?

Блаженніший Митрополит Володимир: Можна термін "світський" розуміти як атеїстичний, як це робилось в СРСР. Але чи тотожні поняття "світський" і "атеїстичний"? Зовсім ні. Треба відрізняти "світську освіту" від "релігійної освіти". До революції також існувала світська освіта в державних або приватних школах, гімназіях, які не належали до Церкви, і існувала релігійна освіта, яку здійснювала Церква в семінаріях, бурсах, духовних училищах тощо. Але світська освіта зовсім не була атеїстичною. Тому, на наш погляд, важливо позбутися радянського досвіду і долучитися до досвіду усього цивілізованого світу. Наприклад, це може виглядати так. Вчитель можне показати, що поряд із матеріалістичним світоглядом існує і альтернативний погляд на питання виникнення життя, еволюції, рушійних сил історії тощо. Не слід замовчувати, що багато видатних вчених — фізиків, біологів, математиків, астрономів були віруючими людьми. Зовсім інший може бути і погляд на твори класиків художньої літератури, адже багато із вітчизняних авторів 19, та й 20 сторіччя були віруючими. При цьому підхід має бути інформативним — не нав’язувати світогляд, а інформувати про нього. І ще раз хочу наголосити на тому, що світський характер освіти не означає її ворожість до релігії і войовничу атеїстичність.
Повернутися в початок


Церква хоче увійти до школи, але не в усіх регіонах православні є більшістю. Як бути, коли в одному класі поруч вчаться і православні і католики і юдеї?

Блаженніший Митрополит Володимир: Звичайно, як держава, так і Церква мають дотримуватися положень законодавства України щодо світськості освіти. Тому ті предмети, які враховують основні положення православної етики і культури і які ми вважаємо за доцільне впровадити, не є віроучительними. Вони не мають за мету нав’язувати дітям віру і релігійні переконання. Ці предмети мають пізнавальний і інформативний характер. Їхнє завдання — дати дітям ті знання, які допоможуть їм не бути безбатченками, знати і любити рідну культуру, святині своєї Вітчизни. Такі предмети можуть вводитися за згодою батьків, для тих, кому це дійсно важливо. А в тих регіонах України, де разом з православними мешкають і носії інших традиційних для України віросповідань, цілком можливим є викладання предметів у школі на основі і цих традицій. Такий підхід широко використовується в багатьох європейських та постсоціалістичних країнах, зокрема в Польщі і Литві, де в школі створюються групи для дітей як з католицьких родин, так і православних, іудейських тощо. В такому випадку діти отримують не тільки знання про свою релігійну традицію, але й неперекручену інформацію про традиції народів, що живуть поруч. І це є основою мирного співіснування і поваги один до одного, а не конфліктів, підґрунтям для яких є релігійне невігластво.
Повернутися в початок


Чи планує Православна Церква створювати свої школи, дитсадки, інші навчальні заклади, в яких діти будуть навчатися і виховуватися на православних традиціях?



Блаженніший Митрополит Володимир: Звичайно, є вкрай важливим і необхідним існування закладів освіти, в яких навчання і виховання здійснюватиметься на основі Православ’я — традиційної релігії більшості громадян України. Водночас слід сказати, що Церква здатна здійснювати свої проекти за реальної підтримки, зусиллями в першу чергу своїх вірних. На даний момент релігійні громади як правило не мають відповідних приміщень, будівель не лише для шкіл і дитячих садків, але й для недільних шкіл при парафіях. А Указ Президента України від 21 березня 2002 р. «Про невідкладні заходи щодо остаточного подолання негативних наслідків тоталітарної політики колишнього Союзу РСР стосовно релігії та відновлення порушених прав церков і релігійних організацій» фактично не діє в тій частині, що стосується повернення церковного майна. Незважаючи на великі труднощі, в декількох регіонах України почали функціонувати перші православні школи. В окремих православних парафіях іде робота по створенню шкіл, гімназій. Звичайно, ця робота матиме набагато більший плід за підтримки держави, суспільства в цілому. Але в першу чергу важлива наша активна позиція, позиція всіх віруючих, наша спільна взаємодопомога у цій святій справі.
Повернутися в початок


Які основні завдання у парафіяльної недільної школи? Чому діти можуть в ній навчитися?



Блаженніший Митрополит Володимир: Діяльність недільної школи при православному храмі, при парафії — одна із важливих сторін парафіяльного життя. Її існування необхідне, щоб життя парафії набуло всесторонність, повноту. Якщо діти ідуть в храм, і тут їм пропонуються різноманітні заходи — і уроки Закону Божого, і відвідування святих місць, і радісні дитячі свята на Різдво, Великдень — це здійснює благотворний вплив на їхні душі, доповнює сімейне виховання, робить багатшим і різноманітним життя всієї парафії. Там, де є веселі дитячі голоси, там стає радісно і молодим, і старим. Основне завдання недільної школи — це виховання живої і глибокої віри. Дуже важливо розкрити для дітей спадкоємність поколінь, значення того, що православна віра — це віра наших предків, нашого народу. Щоб вони переконувалися на власному досвіді, як віра допомагає в нашому непростому житті, в стосунках у родині, у дружбі з ровесниками тощо. Добре, коли діти починають допомагати в парафіяльних справах, коли вони з допомогою турботливих педагогів утворюють злагоджений колектив.
Повернутися в початок


Чи організує недільна школа дозвілля дітей?

Блаженніший Митрополит Володимир: Недільна школа поєднує і навчання, і виховання, і спілкування, і корисне для душі дозвілля. У рамках недільних шкіл діють гуртки по інтересам. Діти разом зі священиками і педагогами їздять в паломництво до всесвітньовідомих святинь і монастирів нашої землі. Відвідують інші парафії, знайомляться з однолітками з інших недільних шкіл. На Різдво обов’язковою є підготовка Різдвяного вертепу. Завжди урочисто святкується Великдень, Неділя жінок-мироносиць, день святого Миколая та інші свята. Також цікавою формою роботи є проведення літніх православних поселень та таборів. У них діти проживають за певним церковному укладом, де поєднується спільна молитва, праця во славу Божу, навчання, спілкування, дозвілля. Діти отримують від таких поселень велику користь і задоволення, про що з захопленням розповідають і своїм батькам, і друзям у школі.
Повернутися в початок


Недільні школи для дітей – це добре! А як бути дорослим, які не отримали церковного виховання?

Блаженніший Митрополит Володимир: Зараз при багатьох храмах існують недільні школи, або навіть катехізаторські курси і для дорослих. Іноді священики окремо від богослужіння проводять пастирські бесіди з парафіянами, відповідають на їхні запитання. Віра – це не сума знань або правил поведінки. Вона народжується у серці людини, коли його торкається Господь. А знання Закону Божого та церковних правил допомагають зробити віру глибшою та міцнішою, навчитися спілкуватися з Богом як під час особистої молитви, так і під час богослужіння в храмі. Таким чином, щоб дізнатися про православну віру і правила поведінки в православному храмі, треба прийти до храму, роздивитися і запитати. І ви обов’язково отримаєте відповідь, бо в храмі на вас чекають не люди, і не священики, а сам Господь, до Якого ви і йдете.
Повернутися в початок





 
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine
    Карта сайта