Предстоятель УПЦ 
 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Предстоятель УПЦ 

 Бiографiя
 Пастирське слово
 Проповіді
 Питання-Вiдповiдь
 Інтерв'ю

Церква 
 Новини
 Історія
 Священний Синод
 Єпископат
 Єпархії
 Монастирі
 Навчальні заклади
 Офіційні видання

Київська єпархія 
 Храми Києва

Наші святині 
 Ікони
 Святі

Фотогалерея 
 Предстоятель
 Події






Українська Православна Церква / Ukrainian Orthodox Church / Украинская Православная Церковь Питання і відповіді (FAQ)



[ Поставте запитання ]


Розділ: Зміст -> Церква в сучасному світі
Подразделы:
   Церква, держава, суспільство



Питання
·  Церква закликає бути смиренними, добрими, але ж в сучасному світі щось має лише той, хто сам прокладає собі дорогу і використовує слабкості конкурентів. Чи Церква не виховує людей слабкими і безвольними?
·  Церква категорично проти абортів. Але як бути, коли вагітність проходить з ускладненнями, є загроза життю матері, або виявлено тяжку хворобу майбутньої дитини?
·  Як Церква відноситься до занять фізкультурою і спортом?
·  Як у сучасному світі вберегтися від спокуси і гріха?
·  Як Православна Церква ставиться до святкування 8 березня?
·  Як Православна Церква ставиться до Тараса Шевченка, ювілей якого ми сьогодні відзначаємо.
·  Яке ставлення Церкви до фільму Мела Гібсона «Страсті Христові»? Чи можна його дивитися?
·  Навіщо Церква дозволяє трансляцію пасхального богослужіння? Чи не замінить телевізор церкву?
·  Чи можна молитися вдома українською мовою і коли служба Божа в храмах буде відправлятися українською?
·  Коли в храмах з’явиться дитяча православна література українською мовою?
·  Чому Церква так тримається за церковно-слов’янську мову?

 Відповідь
 
Церква закликає бути смиренними, добрими, але ж в сучасному світі щось має лише той, хто сам прокладає собі дорогу і використовує слабкості конкурентів. Чи Церква не виховує людей слабкими і безвольними?

Блаженніший Митрополит Володимир: Смиренними та добрими нас закликає бути Сам Господь, коли каже: "Прийдіть до мене всі струджені і обтяжені… і навчіться від Мене, бо я тихий і смиренний серцем, і знайдете спокій душам вашим".
Досягає чогось у цьому світі не лише той, хто прокладає собі дорогу ліктями. Багато хто сподівається на Божу допомогу і отримує її. Бо, як вчить Святе Письмо: "Яка користь людині, якщо вона здобуде увесь світ, а душу свою занапастить". Існують людяні способи досягати успіху і для життя земного, і для життя вічного.
Що стосується слабкості та безвольності віруючих, я не можу з цим погодитися. Пригадайте хоча б тисячі мучеників за Христа не тільки першохристиянських часів, а й минулого богоборчого століття. В радянських та фашистських концтаборах саме віруючі люди не втрачали людської гідності, бо не боялися тих, хто вбиває тіло, і своє земне життя безбоязно віддавали заради Царства Небесного.

Повернутися в початок


Церква категорично проти абортів. Але як бути, коли вагітність проходить з ускладненнями, є загроза життю матері, або виявлено тяжку хворобу майбутньої дитини?

Блаженніший Митрополит Володимир: Церква вважала і вважає аборт вбивством, а ненароджену дитину - людиною. Це підтверджують і сучасні вчені, які свідчать, що ще до народження дитина здатна відчувати, радіти або хвилюватися.
Нагадаю, що саме радянська атеїстична Росія, стала першою країною в світі, яка у 1918 році легалізувала аборти. Сьогодні кожна жінка "має право" (!) по закону вбити свою ненароджену дитину, а лікар "не має права" (!) їй в цьому відмовити. Такі відношення треба регламентувати не законодавчо, а морально. Жінка і лікар повинні робити моральний вибір, і морально, перед Богом, за нього відповідати. І це буде найкраща профілактика абортів.
Що стосується крайніх випадків, коли є загроза життю матері, або лікарі вимагають аборту, Церква закликає віруючих матерів до подвигу заради спасіння власної душі або іншого нового життя. Коли ж моральних сил для такого вибору у людини не вистачає, Церква готова прийняти її щире каяття та не відштовхне таку людину від Себе.
Але гріх не можна виправдовувати ніколи.

Повернутися в початок


Як Церква відноситься до занять фізкультурою і спортом?

Блаженніший Митрополит Володимир: Церква ніколи не закликала людину нехтувати тілом, бо вважає його храмом душі. Тож треба цей храм душі підтримувати у належному стані, не забуваючи, що головне в ньому не стіни-м’язи, а безсмертна душа.
До того ж церковна мудрість дещо глибша за загальновідоме: В здоровому тілі, здоровий дух. Святе Письмо вчить, що дух живить плоть. Тому Церква вважає духовне здоров’я для людини важнішим.
Що ж стосується занять фізкультурою, то вони можливі і корисні доки не стають пристрастю та одержимістю. А професійний спорт останнім часом скоріше складає загрозу життю людини

Повернутися в початок


Як у сучасному світі вберегтися від спокуси і гріха?

Блаженніший Митрополит Володимир: Людська душа завжди є полем битви між добром і злом, між Богом та дияволом, як влучно зауважив Достоєвський. Диявол спокушав людей завжди, навіть в раю.
Сучасний світ в духовному плані нічим не відрізняється від того, який був сто або тисячу років тому. Тому і рецепти боротьби зі спокусою та гріхом в основі своїй залишаються тими же.
Перш за все, людина повинна визначитися у своєму ставленні до Бога та даних ним заповідей. Головна з них – це заповідь любові до Бога та ближнього.
А щоб вберегтися від диявольської спокуси та гріха, треба оберігати
розум - від поганих, злих та пустих думок;
очі – від розбещеного та непристойного споглядання;
серце – від злих бажань, зверхності над іншими людьми та ненависті;
слух – від суєтних та пустих бесід;
язик – від засуджування та роптання на долю, а найбільше від злослів’я на ближнього;
смак – від переїдання та зайвого споживання вина;
а всього себе – від ледарства та праздності.
Допомогу ж на цьому шляху ми отримуємо у благодаті Таїнств Православної Церкви, молитві, читанні Святого Письма та творінь святих отців.

Повернутися в початок


Як Православна Церква ставиться до святкування 8 березня?

Блаженніший Митрополит Володимир: Сьогодні вже мало хто пам’ятає, що починалося 8 березня як свято жінок-революціонерок, встановлене за ініціативи Клари Цеткен та Рози Люксембург. Згодом політичний підтекст зник, а сама ідея вітати жінок на початку весни залишилися.
Одже 8 березня не є церковним, або релігійним, святом, тому і ставитися до нього треба як до світського свята. Частіше за все воно припадає на період Великого посту, коли Церква закликає утримуватися від зайвих веселощів та святкувань. А отже і ставлення Церкви до цього свята відповідне.
У Православної Церкви свій календар святкових та пам’ятних днів. А у православних жінок є і свій жіночий день – це третя після Пасхи неділя, яка зветься неділею жон-мироносиць.
Кожне церковне свято нас чомусь навчає, а святі, пам’ять яких ми святкуємо, є для нас прикладами благочестивого життя. Так жони-мироносиці навчають нас любові до Бога та відданому служінню Господу. А чому нас можуть навчити Клара Цеткен або Роза Люксембург, які встановили 8 березня?
Тож вітаючи жінок сьогодні, не забудьте привітати їх і у неділю жон-мироносиць. І тоді православні жінки матимуть привід пишатися, що в них є два жіночих дні: світський і церковний.

Повернутися в початок


Як Православна Церква ставиться до Тараса Шевченка, ювілей якого ми сьогодні відзначаємо.

Блаженніший Митрополит Володимир: Тарас Шевченко – великий син нашого народу, великий поет і православний християнин. Про це свідчать не тільки вірші Тараса Григоровича, а й його картини. За радянських часів церковна тема була закрита для дослідників творчості Шевченка, можливо саме тому і виникають питання про його ставлення до Бога та Церкви.
А для тих, хто цікавиться, гадаю, вичерпну відповідь дасть виставка, яку ми сьогодні відкриватимемо на Верхній Лаврі. Виставка має назву “Свою Україну любіть... За неї Господа моліть”.
До того ж сьогодні ми будемо не тільки служити панахиду за Тарасом Шевченком, але й відправимо молебень перед іконою святителя Тарасія, на честь якого названий Тарас Григорович, і який є небесним покровителем поета. Шевченко народився саме в день пам’яті цього святого і був названий на його честь. Ми будемо сьогодні молитися перед іконою, яка була написана невдовзі після смерті поета і в пам’ять про нього (про що свідчить напис). Ця ікона зберігалася в Конотопському соборі, минулого року була відкрита, а тепер після реставрації стане прикрасою шевченківської виставки у Лаврі.

Повернутися в початок


Яке ставлення Церкви до фільму Мела Гібсона «Страсті Христові»? Чи можна його дивитися?

Блаженніший Митрополит Володимир: Добре, що тема Страждань Спасителя, Його Хресної Смерті та Воскресіння турбує людство. Цей фільм є нагадуванням сучасному секуляризованому світові про ціну, якою ми викуплені з рабства гріха та смерті. В цьому позитивне значення цієї стрічки.
Але нажаль перебільшенням є надмірний натуралізм картини. Про це свідчать вже декілька смертей, що сталися під час перегляду. Можна сказати, що це фільм для дорослих, його не можна відвідувати з дітьми.
А Блага Звістка – Євангеліє – є доброю новиною для всіх: і для дітей і для дорослих. І головною подією про яку повинні дізнатися люди є не тільки катування Христа, не тільки сцени Його страждань, не тільки смерть на Хресті, але і Його Славне і Світле Воскресіння.
До того ж режисер та автори сценарію вільно використовують біблійний текст. Деякі цитати Святого Письма вони випускають, а деякі фрази додають. Євангеліє потребує більш обережного відношення до свого тексту. Фільм не може замінити Слово Боже.
Але зваживши все це, вважаю за можливе перегляд цього фільму. Добре й те, що на великий екран в Україні він виходить завтра у Страсний четвер, коли ми ввечері у храмах будемо читати Страсні Євангелія. Можливо таким чином хтось з тих, хто поки що не відвідує храм, зможе доторкнутися до тих одночасно трагічних і великих подій, які сталися в Єрусалимі майже 2000 років тому.

Повернутися в початок


Навіщо Церква дозволяє трансляцію пасхального богослужіння? Чи не замінить телевізор церкву?

Блаженніший Митрополит Володимир: В коментарях до Пасхального богослужіння, які містяться в Цвітній Триоді, говориться, що ані калачі, ані яйця не є пасха. Пасхою є сам Христос, і тільки той, хто причащається дійсно куштує пасху. Таким чином для віруючих, які постували, готувалися до Великодня та під час Страсної посповідалися, пасхальна ніч і пасхальна літургія є часом єднання з Богом у Таїнстві Причастя. А причаститися можна тільки у храмі. І ніяка трансляція цього не замінить.
Але є люди хворі, ув’язнені, ті що доглядають немовлят або несуть цілодобову службу та інші, які з тих, чи інших поважних причин не можуть відвідати нічне богослужіння. Саме для них існує нічна трансляція, щоб і вони мали можливість долучитися до загального свята.
До того ж трансляція має і місіонерське значення, бо її коментують священнослужителі та богослови, і ті, що дивляться можуть дізнатися і про свято, і про порядок богослужіння, і про благочестиві традиції нашого боголюбивого народу. А також і про те, що той, хто хоче святкувати Пасху по-справжньому, повинен бути під час богослужіння в храмі.

Повернутися в початок


Чи можна молитися вдома українською мовою і коли служба Божа в храмах буде відправлятися українською?

Блаженніший Митрополит Володимир: Молитися можна всіма мовами і навіть своїми словами. Господь перш за все дивиться на наше серце і слова молитви є відображенням настрою нашої душі. І тут немає обмежень для жодної з мов, в тому числі і для нашої – української. В наших храмах можна знайти і Псалтир і православні молитовники українською.
Але більшість наших парафіян і духовенство, які моляться змалку, щодня, і є носіями багатовікових традицій нашого православного народу, використовують для молитви мову святих рівноапостольних братів Кирила та Мефодія. І головним тут є не тільки звичка. Справа в тому, що церковно-слов’янська мова з самого початку використовувалася як мова молитви, вона ніколи не була мовою бесіди людини з людиною і є вільною від побутових та лайливих слів. Ця мова завжди використовувалася тільки як мова бесіди людини з Богом. Тому більшість віруючих людей і віддають їй перевагу.
Те саме стосується і мови богослужіння у храмах нашої Церкви. Служити українською не забороняється, але більшість парафій віддають перевагу древній церковно-слов’янській мові.

Повернутися в початок


Коли в храмах з’явиться дитяча православна література українською мовою?

Блаженніший Митрополит Володимир: Дійсно, на книжкових полицях наших храмів, православна література українською мовою складає невеликий відсоток. Але те ж саме спостерігається і на полицях книжкових магазинів. І це за умови, що існує державна підтримка вітчизняної літератури.
На мій погляд, справа в наших можливостях і виробничих потужностях.
Сьогодні видавнича діяльність нашої Церкви обмежена. Ми видаємо щорічні календарі (до речі, переважно українською мовою), декілька періодичних україномовних видань, а також молитовники та іншу, так би мовити, спеціальну літературу.
Все інше на полиці наших храмів постачають розповсюджувачі, які, перш за все, орієнтуються на попит.
Що стосується православної літератури для дітей, то на сьогодні ми маємо декілька церковних україномовних журналів для дітей, які розповсюджуються по всій країні. Це „Вертоград”, що видається Православним педагогічним товариством та київською Свято-Макаріївською парафією, а також „Бажа нивка”, яку видає Львівська єпархія нашої Церкви. У Дніпропетровську видають дитячий журнал „Богдан”. Є ще декілька видань регіональних видань.
Очікувати появи більшої кількості дитячої православної літератури можна у разі, коли в наших школах почнуть викладати „Основи православної культури” або „Християнську етику”. Тоді у школярів та їх батьків з’явиться додаткова потреба у відповідній літературі.

Повернутися в початок


Чому Церква так тримається за церковно-слов’янську мову?

Блаженніший Митрополит Володимир: Церковно-слов’янська мова – це дорогоцінний скарб нашого народу і нашої Церкви. Вона навіть назву має таку, яка нагадує нам, хто ми є. Ми є членами Святої Православної Церкви і ми є слов’янами. І мова молитви в нас церковно-слов’янська.
З іншого боку церковно-слов’янська мова є неоціненним даром слов’янським народам від святих рівноапостольних солунських братів Кирила і Мефодія, які разом зі словом проповіді на зрозумілій слов’янам мові принесли нашим народам писемність.
До того ж церковно-слов’янська мова поєднує в єдиний народ десятки поколінь святих нашої Церкви, які молилися тими ж словами, які читаємо і ми.
Церковно-слов’янська мова – це мова нашої Церкви. Це богослужбова мова Святої Русі. Мова нашого спілкування з Богом.
Тому, я гадаю, за краще було б додати до шкільного курсу декілька занять з церковно-слов’янської мови у рамках вивчення рідної мови, аніж вимагати вилучити її з нашого життя. І це зробити значно простіше, ніж перекласти на побутову мову православне богослужіння.

Повернутися в початок





 
© Українська Православна Церква
Технічна підтримка Global Ukraine
    Карта сайта